bilyakov
Перший завідувач кафедри – проф. Біляков Ф.А.

У 1934 р. була заснована кафедра «Основ та фундаментів». Очолив кафедру відомий вчений, доктор технічних наук, професор Ф.А. Біляков, який керував нею до 1949 року.

У довоєнний період на кафедрі працювали викладачі: Л.І. Левицькій, М.М. Єрмаков, аспіранти: Г.Я. Ніколаєва, Д.С. Слободкін, А.А. Стороженко, А.К. Сичев.

Результати наукової діяльності кафедри публікувалися у вигляді монографій, та у різних науково-технічних журналах і збірниках наукових праць. Слід відзначити капітальну працю професора Ф.А.Білякова, присвячену методам розрахунку статично невизначених систем: нерозрізних балок, рамних конструкцій, балок на пружній основі. Ряд робіт друкувався в іноземній пресі.При кафедрі була організована ґрунтова лабораторія, в якій проводилися дослідження будівельних властивостей лесовидних просідаючих ґрунтів, а також ґрунтів Харківської області. Робота викопувалась у співпраці і по замовленнях найбільших будівельних організацій Харкова та Україні. Професор Ф.А. Біляков давав велику кількість консультацій і висновків по складним питанням фундаментобудування для об’єктів промислового і цивільного будівництва. Значна частина робіт у зв’язках з виробництвом здійснювалася через науково-виробничий відділ (НВВ).

Кафедрою проводилася велика робота з організації навчального процесу: були розроблені методичні записки з викладання курсів інженерної геології, основ і фундаментів, навчально-методичні посібники з виконання курсових проектів, розрахунково-графічних завдань, лабораторних робіт.

У повоєнний час кафедра була перейменована у кафедру «Інженерної геології, основ та фундаментів». Після повернення з евакуації, з перших днів проводилася робота з відтворення кафедри – однією з найголовніших задач було формування кадрового складу. Завідувачем кафедри як і раніше, став професор Ф.А. Біляков. Повернулися на кафедру А.А. Стороженко, Г.Я. Ніколаєва. З’явилися нові співробітники: доц. Г.Е.Хроменко, ас. Н.Ф. Біляков, лаб. І.В. Ермакова.

Найбільш важкою роботою було відновлення лабораторії. Потрібне лабораторне обладнання у той період придбати було неможливо. Також були відсутні необхідні матеріали та реактиви. Однак протягом одного року вдалося виготовити основні прилади та забезпечити проведення лабораторних робіт по курсу основ і фундаментів. Значна частина приладів була виготовлена власними силами кафедри в навчальних майстернях інституту. Переважна заслуга в створенні лабораторного обладнання належить лаборанту В.П. Чернишову. Для занять з інженерної геології був придбаний поляризаційний мікроскоп і колекція мінералів і гірських порід.

Після смерті в січні 1949 року професора А.Ф. Білякова протягом кількох років спроби знайти доктора наук на посаду завідувача кафедри були безрезультатними, у зв’язку з чим кафедра була приєднана спочатку до кафедри залізобетонних конструкцій, а потім до кафедри гідротехнічних споруд.

У 1954 році кафедра була знову виділена в самостійну окрему одиницю. Завідувачем кафедри став доктор геолого-мінералогічних наук, професор С.З. Сайдаковський. Кафедра перейшла в нове більш просторе приміщення, де розмістилася і лабораторія.

Розширився склад кафедри. Захистили кандидатські дисертації ас. Н.Ф. Біляков і ас. А.А. Стороженко. Крім проф. Сайдаковского в геологічній групі працював доцент А.С. Таран.

Лабораторія отримала нові прилади, що дозволили поліпшити забезпечення навчального процесу і проводити наукові дослідження. Співробітниками кафедри було розроблено ряд нових приладів. У числі їх штамп для випробувань ґрунтів у шурфах зі стабілізатором тиску. Штамп використовувався в Харкові та інших містах Української ССР. Для статичних випробувань паль була розроблена установка з гідродомкратом, що використовувалась на будівельних майданчиках Харкова, Кременчука, Сум, Дніпропетровська та в інших містах. Доцентом А.А. Стороженко були розроблені установки для випробування ґрунтів в свердловинах.

У 1967 році кафедру очолив доктор геолого-мінералогічних наук, професор М.М. Алексєєв.

Кафедра продовжує розширюватися і оснащуватися сучасним навчально-методичним і науково-технічним обладнанням, що дозволило не лише проводити дослідження науковцями кафедри, але й організувати наукову роботу студентів через студентське наукове товариство (СНТ).

Співробітниками кафедри розроблені оригінальні установки для випробування ґрунтів в свердловинах (доц. А.А.Стороженко), установки для динамічних випробувань паль (доц. Н.Ф. Бєляков, ас. В.І. Жилінков), отказомер для виміру заглиблення паль при забиванні (ас. В.І. Жилінков), установка для дослідження моделей паль та ін. Робочі креслення цих установок були передані в порядку технічного співробітництва багатьом будівельним організаціям.

В передвоєнні роки члени кафедри активно брали участь у створенні вітчизняних індустріальних комплексів, а після війни – у відновленні зруйнованих промислових і цивільних будинків і споруд.

Особлива увага приділялася науковому обґрунтуванню будівництва на просідаючих ґрунтах: Миколаївського заводу феросплавів, Кременчуцького нафтопереробного заводу, а також житлового будівництва на П. Полі, Олексіївці, Салтовці та ін. районах м. Харкова.

У 1988 р. на кафедрі була створена галузева науково-дослідна лабораторія для ведення робіт у вугільній і гірничорудній промисловості. Ці традиції зберігаються і в даний час.

На кафедрі працювали висококваліфіковані фахівці в області будівництва: Н.Ф. Біляков, В.Х. Мавроді, В.Л. Скрипко, В.І. Жилінков, В.Г. Чуніхін, С.І. Євтушенко, В.О. Воблих та ін.

У різні роки кафедру очолювали проф. Ф.А. Біляков, проф. С.З. Сайдаковський, проф. М.М. Алексєєв, доценти М.І. Чугай і О.Д. Діоніс’єв- Македонський. З 2002 року завідувачем кафедри є д-р. техн. наук, проф. І.Я. Лучковський.

Впродовж свого існування кафедра неодноразово змінювала назву. У 2009 році кафедру перейменовано у кафедру «Геотехніки та підземних споруд» (ГПС).